Вибагливість у їжі: «Я не буду їсти цей суп»

Найголовніше зауваження одразу на початку: якщо дитина почувається добре, росте, розвивається та веде активний спосіб життя, то, в принципі, вона може їсти рисовий пудинг і ковбаски на нитці аж до випускного — і в цьому, власне, немає великої проблеми. Але, звісно, на словах це звучить простіше, ніж на практиці. Тому варто детальніше розглянути тему «вибагливості у їжі».

Що це таке насправді і з чого саме починається — до кінця не зрозуміло. Але загалом прийнято вважати, що про це говорять, коли дитина харчується менше ніж п’ятьма-десятьма видами їжі.

Чому ж так багато дітей поводяться саме так? Існують різні теорії. Одна з них — своєрідна еволюційна теорія. Вона ґрунтується на припущенні, що в історії людства, можливо, було досить розумно не просто зривати й їсти все, що траплялося на шляху з кущів і дерев. Друга теорія полягає в тому, що багатьом дітям просто важко сприймати певні структури та текстури в роті як приємні, і тому вони воліють їсти, наприклад, ніжну ковбаску, а не досить грубу броколі. Третій момент полягає в тому, що деякі діти інтуїтивно уникають продуктів, які вони погано переносять або на які, можливо, навіть мають алергію.

Тепер головне питання: коли вам, як батькам, слід обговорити проблему «вибагливості у їжі» зі своїм педіатром? Головне: якщо ваша дитина погано росте й розвивається, якщо вона не має сил у повсякденному житті, надзвичайно схильна до інфекцій, а може, навіть має відхилення в аналізах крові, то з цим треба розібратися. Другий момент: якщо щодня за обіднім столом у родині панує напружена атмосфера і відбуваються сварки, то цю тему також слід обговорити. Але загальна порада така: намагайтеся ставитися до цієї теми якомога спокійніше. Ось дві наші стандартні фрази з цього приводу: «Здорова дитина сама бере собі те, що їй потрібно, під час їжі». І: «Чим більше галасу навколо цього робиться, тим гірше все виходить».